Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Моренець: ДОСИТЬ! - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Світлана Моренець відповів на коментар Михайло Гончар, 03.04.2018 - 19:10
Ага! Отже все те,що писала до цього часу, то було хухри-мухри?!
Михайло Гончар відповів на коментар Світлана Моренець, 03.04.2018 - 19:45
Ага, підловили не сподівався на таку трактовку...Слово не горобець. Не подумайте.Я хороший і гарної думки про Вашу творчість - зуб даю. Світлана Моренець відповів на коментар Михайло Гончар, 03.04.2018 - 20:03
Пожартувала. Завжди поважала Вашу відвертісь.
Світлана Моренець відповів на коментар Фея Світла, 03.04.2018 - 19:03
Не всім "пощастило" бачити ті часи...
Ніна-Марія, 29.03.2018 - 10:32
Вірш сильний, болючий, але ж правдивий... Бо ми з Вами це пам'ятаємо... Та вже ніколи не буде вороття до того, що пережили наші батьки...
Світлана Моренець відповів на коментар Ніна-Марія, 29.03.2018 - 17:52
Дуже надіємось на це, Ніночко.
Світлая (Світлана Пирогова), 29.03.2018 - 08:23
І я тоді про це замислювалася. Пам*ятаю, як сказали проводити уроки, щоб всі речення були за матеріалами з*їзду партії, і таких випадків було багато. Правдиво, Світланочко!
Світлана Моренець відповів на коментар Світлая (Світлана Пирогова), 29.03.2018 - 17:50
Багато було у нас з Вами неприємних моментів. Але наших батьків та дідів просто нищили, як не голодом, то висилками, відібравши в них все зароблене.
Ганна Верес, 28.03.2018 - 22:39
Випалюю з душі щомитьодвічне почуття провини. Рабою змушували жить – скінчилось. Досить! Я – ЛЮДИНА! Ми всі були дітьми свого часу, і виховувалися приблизно теж однаково. У нас у родині досить часто звучало прислів'я: "Ласкаве телятко двох маток ссе". Я тільки пізніше дізналася, чому воно було актуальним: дідуся репресували у 30-х, а я була дуже чутлива до любої несправедливості і старалася, щоби все було по правді. Мене просто хотіли уберегти від біди. Як не важко сьогодні відчувати неспроможність влади зрозуміти народ, ми всеодно не такі, як були наші батьки, бабусі, дідусі. І вже ніколи не буде вороття до того, що було. Цим ми щасливі. Дякую за щирий вірш, Світлано. Світлана Моренець відповів на коментар Ганна Верес, 28.03.2018 - 22:56
Більше того, Аню, ми вже самі не будемо такими, як були тоді. Змінилося життя, змінилися ми. Хоч і черепашими темпами, та є помітні здобутки, які не можна втрачати. Дякую Вам. Світлана Моренець відповів на коментар Тетяна Луківська, 28.03.2018 - 22:46
Вірш написаний майже 30 років тому, ніби багато чого змінилося, проте душа часто кричить.
Катерина Собова, 28.03.2018 - 22:15
Досить бути байстрюками, будьмо, нарешті, людьми! Браво, Світлано!
Світлана Моренець відповів на коментар Катерина Собова, 28.03.2018 - 22:42
Ніби ми й люди, але досі нас мають за байстрюків.Дякую, Катерино! Світлана Моренець відповів на коментар Надія Башинська, 28.03.2018 - 22:04
Ви – великий оптиміст, Надю, дякую Вам!
Світлана Моренець відповів на коментар Патара, 28.03.2018 - 22:09
Любонько, Ви відчули мене, і я зворушена. Дякую сердечно!
Ніна Незламна, 28.03.2018 - 17:36
Сильно! Правдиво!Прийшлося пережити людям не одне приниження та хто відповів за це?І знову все в повторі..Хто зна,щобуде далі. За Україну рвуть серце печалі... Світлана Моренець відповів на коментар Ніна Незламна, 28.03.2018 - 18:09
Рвуть, Ніночко, і за серце, і за душу. І розум бунтується від баченого і пережитого... Дякую, що розумієте серцем. Наташа Марос, 28.03.2018 - 17:36
"Всі завинили з пуповини!" ... Мені забракло слів потрібних - Болить душа, бо все мина... Десь заблукали в нотах срібних Пусті роки і... сивина... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704889 Світлана Моренець відповів на коментар Наташа Марос, 28.03.2018 - 18:04
О так, стільки в нас вкрадено, як обділено! Та в кожного своя доля, і мусимо достойно пройти свій шлях. |
|
|