Як час не стоїть на місці,
Як місто майже не спить,
Так вчора дитя в колисці -
Сьогодні міцно стоїть,
Складає із кубиків слово ,
Ганяє в дворі м'яча,
А завтра - дорослі розмови,
А потім часу нема...
Робота, буденні справи,
Дружина і двійко дітей,
А подзвонити мамі,
То щось з другорядних речей.
Затримався на роботі,
То настрій не для балачок,
Відпустка, нові турботи,
Та ось - знайшов рушничок,
На ньому цвіте доріжка,
І мальви най ній, мов живі,
І щемно на серці трішки,
Згадав руки мами святі,
Згадав вечори зимові,
Яскраві нитки й полотно,
І добре мамине слово,
Здається, то було давно...
Повітря у грудях бракує,
Тремтить в руці телефон,
Він так нестримно шкодує,
Рахує гудки в унісон...
Життя проходить поволі,
Залиште в нім місце для тих,
Кому ми так вдячні за долю -
Для мам найрідніших й святих.
Дякую! 
Спасибі Вам за такі добрі слова 
