Буває, якась картинка чи рисочка в ній
навіває роздуми... щодо сенсу життя,
його корисності чи марності. Ото ж
і мій кіт Лука надихнув на такі
філософські роздуми, ба, більше -
серію віршів, що будуть...
Тут лише концепт.
Навіщо той кіт, що не ловить мишей?..
Що – іншого в нас не буває?
У хаті жирує – канючить грошей,
А випустиш в двір,
то – співає…
Неначе надворі ще й не березіль,
Та голос в кота вже настирний:
Шукає пригод – його чути звідтіль,
Де кублиться
бісове тирло.
Не краще було б доручити коту
Якусь респектабельну справу –
Нехай би впорядив словесну сльоту
Й думок безугавність
сльотаву…
Служив би в письменника секретарем,
Чи то архіваріусом, чи юристом
Не був би удома пустим тягарем,
Здавався б принаймні...
корисним.
Мені ж, графоману, підходило б те,
Щоб кіт, титулований, вчений,
Чинив самопоміч при пошуку тем…
Та був з прототипами
чемним!
І щоби всю ніч в "золотому ланці"
Клепав рими і ритміки ланки…
А ми вже б із Музою при каганці
Мачулили б
тексти
і гранки…
14.02.2018,
Кельн, ФРН
Примітка: картинка - не з інтернету, то ї є
основний Персонаж моєї "заколдобини"...
