їду від тебе
з важким серцем
з серцем твердим, наче камінь
таким же холодним
таким же зайвим
знічев'я з дороги відкинутим
навпіл розколотим від жбурляння
їду від тебе
з легкою валізою
поспіхом зібраною
наповнену непотрібним одягом
документами списками
і чимось геть випадковим
показово у неї укинутим
їду від тебе
з відсутнім відчуттям правоти
і непевністю з приводу всього
що було сказане
з безпомічними думками
у моїй голові
з чимось ще зовсім свіжим у моїй пам'яті
їду від тебе
у веснянім пальто
на пле́чі швидко накинутому
по-дитячому невблаганна
не готова в о́бмін на щось нове
віддати улюблене
дещо зламане
але їду від тебе.