|
Якби ж ти знав, як серце моє гине,
без мужніх та кремезних тих плечей,
Якби ж ти знав, як я до тебе лину,
В безодні й безкінечності ночей…
Якби ж ти знав, як терпкість насолоди,
Окутує навколо знов і знов,
Якби ж ти знав, як велич тої вроди,
Захоплює… напевно – це любов…
А може то спокусливе кохання?
Чи щастя подароване з Небес?
А може відчуваєш ти востаннє,
Те, що колись теж відчував сам Зевс?
Що Богом Неба, грому й блискавиці,
Вважався ще у сиву давнину,
Та володів всім світом, і скарбниці –
Добра і Зла належали Йому…
Богиню Геру взяв Він за дружину,
Але чатує та спокуса кожного,
І згодом, до дочки царя Аргосу,
Кохання полонило й самого –
Отця Богів і людства, що на рівні,
з Юпітером завжди перебував,
Хтозна, напевно на цім білім світі,
Ніхто так палко досі не кохав…
Та звісно помсту Гери неминучу,
Очікував бог-олімпієць Зевс,
Але як завжди добрий в такій справі,
Йому раптово допоміг Гермес…
Та визволив від сильного прокляття,
Кохану свого батька, що тоді,
тікала крізь моря, пустелі й гори,
лишень б не опинитися в біді…
За міфами дочка царя Аргосу
Й кохана оліпійського творця,
нащадка народила, обернувшись,
в сузір’я славнозвіснеє – Тельця.
… (див. древньогрецьку міфологію)
Народжені в небеснім цім сузір’ї,
Всі впертістю наділені з небес,
Та щиро відчувають почуття, що,
Також колись спокутував сам Зевс.
Якби ж ти знав, як приязно й нестримно,
Торкається це вічне почуття,
Якби ж ти знав, як я до тебе лину…
Та знаю, що воно – на все життя…
09.05.2005
Ю.А. Маначинська
http://talants.chtei-knteu.cv.ua/index.php/writers/wr-03
ID:
776340
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 11.02.2018 10:32:39
© дата внесення змiн: 11.02.2018 10:32:39
автор: Yuliia Manachynska
Вкажіть причину вашої скарги
|
