- Ти так змінився, сину! Ні, не постарів,
А просто став занадто вже дорослим.
Твій погляд став пронизливим, швидким,
І розмовляти із тобою так непросто.
Спостерігаю за тобою крадькома -
Ти щохвилини мов готовий вже до бою.
Удома ж спокій, мир і тишина,
Ну що, синочку, діється з тобою?
- Удома дійсно добре, мамо! Та повір,
Що відпочинок цей втомив мене ще більше.
Щоночі не дають спокою сни про бій
Пліч-о-пліч з друзями, яких не знав раніше.
Не гнівайся, матусю, я прошу,
Та мій обов'язок знов бути там на Сході...
- Ти що надумався? Ні, я не пущу!
Мені, соколику, сліз і тривоги годі...
... Вечірній степ затих весь у диму
Після запеклого торохкання гармати.
Син втомлений у копанці заснув,
Щоб бачити у снах, як на його чекає мати.
