Я лічу свої дні у лікарні далекій, якою живу.
І заварюю чаю карпатського й згадую літо з тобою.
Ці осінні безсонячні дні огортають плащем наяву.
І погода примхлива лякає-жахає близькою зимою.
У карпатській траві засушили ми щастя великий шматок -
Суміш сонця, і гір, і озер, і лісів, і крутих водоспадів.
Ця розлука недовга. Я дам тобі літа надійний ковток,
Щоб ми знову ловили проміння серпневих близьких зорепадів.
17.11.17
