Цей рік відкрив мене інакше,
Щось втратилося, зникло, додалось,
Було насичено, щасливо й важко,
Було і сонце, і удари гроз…
Це еволюція, дитинко,
І кожен крок зневоднює мене,
Дзвеніли в коридорах крики,
Моє кохання юне і дурне.
Мене дратують дні стабільні,
Коли зникаєш ти до вихідних,
Що в мене мало часу, я не вільна,
Обов’язки як в кожної й усіх.
Але твій голос, теплі руки,
Твої обійми у реальнім сні,
Присутність, гуркіт, стукіт,
Твоя долоня у страшній воді.
01.12.17
