Я вишию тобі найкращу долю
на нашім спільнім домотканім полотні.
Не буде в ній розчарувань і болю,
лише світанки разом – лагідні, ясні.
І теплі дні, закладені в основі,
стежками вірними додому приведуть.
А добрих слів там дотики шовкові
тебе завжди́ чекають і встеляють путь.
Розшию, як вуста твої медові
дарують пристрасть надвечір’я нам обом…
Приміряй вишиванку із любові,
що захистить своїм мережаним крилом.
Я радість вишиваю не нитками –
твоїми мріями, взаємним почуттям.
Щоб стали найсвітлішими роками,
поєднані для нас з тобою майбуттям.
Розквітнуть дивовижним візерунком,
сплетуться злагода та ніжність у вінок.
Весела наша донечка-пустунка,
на тебе схожий підростаючий синок.
Що символи таємні наші значать,
з тобою відаємо, звісно, ми одні…
Для мене справжнє щастя знову бачить,
як посміхаєшся під ранок уві сні.
Я вишиваю нам найкращу долю…
