У цій шухляді повно скрипалів
Що просять губ твоїх, їх не осудиш
Бо якби й цвяхами у шкіру не хотів
Ти все одно безмірно блудний
Вони рвуть струни, і смичками в горло
У імітаціях твоїх сталевих кігтів
І кров на диво заспокійлива, снотворна
І вже не хочеться ні йти, ні бігти
Нестача кисню розчиняє біль
Поки підлога падає ще глибше в чорне
У цій шухляді повно скрипалів
Надіюсь твої пальці мене зловлять
