Життям він ризикуючи не раз,
Дивився у холодні очі смерті,
Рятуючи від погані Донбас,
Готовий навіть молодим умерти.
Він бачив, як горить його земля,
Як передчасно матері сивіють,
І сум синівські очі застеляв,
Чом людські душі, мов метал, ржавіють?
Готові власну гідність продавать,
Землі й своє майбутнє не цінують,
Не здатні захищать свої права,
Хоч не живуть давно, лише існують.
19.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарний вiрш, Ганно. Дiйсно, ось таким людям, як герой вiрша треба надавати пiдтримку i придiляти увагу. А не так, як зараз - вже декiлька днiв тiльки те й роблять, що базiкають про того Саакашвiлi, який Украiну сприймае не як рiдну землю, а як мiсце для заробляння великих грошей.
Тiльки от у вас у 8 рядку - хоч i слово "ржавiють" теж кажуть, але все-таки набагато частiше вживають - "iржАвiють" з наголосом на другому складi. Iменник же - "iржа", вiдповiдно, й дiеслово - "iржавiють". Може вам цей рядок трохи змiнити - "Чом душi лиш iржавiють й чорнiють?"