Роздуми атовця

Життям  він  ризикуючи  не  раз,
Дивився  у  холодні  очі  смерті,
Рятуючи  від  погані  Донбас,
Готовий  навіть  молодим  умерти.

Він  бачив,  як  горить  його  земля,
Як  передчасно  матері  сивіють,
І  сум  синівські  очі  застеляв,
Чом  людські  душі,  мов  метал,  ржавіють?

Готові  власну  гідність  продавать,
Землі  й  своє  майбутнє  не  цінують,
Не  здатні  захищать  свої  права,
Хоч  не  живуть  давно,  лише  існують.
19.05.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750195
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 11.09.2017
автор: Ганна Верес