Світлій пам’яті В.П.Поліщука,
завідувача кафедри вірусології
КНУ ім.Тараса Шевченка, доктора
біологічних наук професора та
гарної Л Ю Д И Н И... *Його планида впала у ранкові роси
Квітучих трав в заплавах Ірпеня…
Йому з медунки щастя назбирали оси,
Й не гаяв він життя… Й не відкладав на осінь
Нагальних справ, працюючи щодня…
Пора осінння все ж підкралась непомітно,
З собою прихопивши купу справ…
Й сія́ли дні йому успішні і привітні,
І він пішов уперто, вспак - супроти вітру,
Й свою заплаву глибоко орав.
Йому лягли до ніг терени України
Й отруєна Чорнобилем земля…
Його знання торкнулись кожної родини,
Його турботу відчувала вся країна,
Антарктика вітала з корабля .
Серпневе сонце, чом палило ти жорстоко
Усе, що й так палаючи горить?
Вже не такі й були у нього довгі роки,
Щоб доставляти світові якусь мороку!
Чому ж укоротилась світла мить?
Бо був би крок у космос – в царство бога Феба**,
Якби дочасно в сонці не згорів...
Його взяло до себе неосяжне Небо,
Мабуть, так треба Їй – його зорі́.
О7.08.2017
_________
*Інформація про кончину професора В.П.Поліщука:
http://virology.com.ua/?p=1716
**Аполло́н, Феб (осяйний) — один із олімпійських богів, покровитель музики, віщування і лікування.
Гарний вiрш, Лискунчик. Дуже шкода, земля пухом. Так, на жаль, не цiнують у нас талановитих людей, високi керiвникi обходять iх увагою. А звання i регалii усяким негiдникам роздають.
Тiльки от його посаду ви не повнiстю вказали - завiдувач кафедри вiрусологii Навчально-наукового центру "Iнститут бiологii та медицини" КНУ iм. Тараса Шевченка.
Дякую за співчуття, Дмитре! Це мені відомо! Тут не слід бути канцеляристом, адже - вірш!То - з міркувань короткості - можна й так. Наприклад, КНУ "Києво-Могилянська академія" даконічно та любовно кличуть "Могилянкою"! Заходьте ще!
Нi, ну у присвятi пiд назвою вiрша можна i просто "талановитий вчений" написати, а вже пiд вiршем дати бiльш детальне пояснення. Ну, то таке.
То ще якраз виникають асоцiацii з пiснею Степана Гiги:
На могилi моiй посадить молоду яворину
I не плачте за мною, за мною заплаче рiдня
Я любив вас усiх, та найбiльше любив Украiну
Певно, в цьому i е та найважча провина моя.
Можна навiть розмiстити пiд вiршем вiдео з цiею пiснею.
Сумна присвята, натхненна гіркою втратою... Талановиті люди, як зорі: яскраво спалахують і раптово гаснуть, віддавши жар свого таланту улюбленій справі... Світла пам'ять...
Дуже шкода, земля пухом. 
Так, на жаль, не цiнують у нас талановитих людей, високi керiвникi обходять iх увагою. А звання i регалii усяким негiдникам роздають.
