Він приходить додому, знімає туфлі і послаблює краватку
Вона виходить з кухні просякнута любов'ю і запахом вечері
Сказати їй про все просто зараз було б занадто
Було б жорстоко, було б надто плачевно
І він обіймає її, вона цілує його в плече
Настільки ніжно, що ця ніжність фізично його пече
Він думає, як я до цього дійшов
Хоч варто би спитати себе, навіщо
Може накласти на все це шов?
Не розгортати майбутнє шоу
І хай так тягнеться вічно
Або принаймні ще кілька днів
Якби він міг, він би не хотів
Він навіть трохи себе соромиться
І зневажає, якщо направду
Він мовчки стягує з себе галстук
Сідає за стіл, обіймає чашку
Збирає докупи всю свою ласку
Садить її навпроти себе
Слів надто мало, а більше й не треба
"Я йду від тебе"
