Облиш ті спогади сумні,
Що накликають сльози та вагання,
Покинь ті роздуми важкі,
І залиши ще трохи часу сподіванню.
А може досить? Як довго будеш ти,
Ще чо́гось ма́рного чекати,
В надії вічно житимеш,
В отих думках, що не дають лягати спати..
Прокинься й озирнись навколо!
Хіба немає у житті такого,
Заради чо́го, шалено серце б'ється у тебе́?
Як важко кинути той негатив,
Що десь засів у голові важкій,
Терзає й забирає у полон,
А спробуй віднайди той вихід з нього..
Покину я ті спогади сумні,
Що накликають сльози та вагання.
І врешті-решт ті роздуми важкі,
Залишу...не маю часу сподіватись.
