Цьогорічна весна, мов оголений нерв,
Аж судомить, роз’ятрює душу.
І тривожить, північних вітрів круговерть,
Й паморозь чорна упала на грушу.
Ця страшна чорнота заповнює сни,
Невеселі, тривожні - пророчі;
- Мій народе, не бачить тобі вже весни,
Навкруг зграя розбійницька, вовча.
Уже скоро введуть *надзичайний* в нас стан,
Дядько солодкий - знов президентом,
Прогарцює сусідська орда по містах,
А ми й так вже, мов *липка обдерта*.
Та й за роки цієї війни - не війни,
Озлобились, зневірились, *скисли*,
А погляньте на них - *жупано́ві пани*,
Так роз’їлись, аж морди обвисли.
Я боюся проснутись - навкруг чорнота,
Й чорні круки кружляють над ганком...
*Куди ніч - туди й сон*, сни мої марнота,
Хай Господь їх осяє світанком.
Цьогорічна весна, мов оголений нерв.
В слові - * дядько* , буква *Я* читається, як *І*.
...мені дуже сподобалося про "жупанових панів"... хоч все решта - сумно 
