Поміж морем і землею,
Як між тілом і душею,
Замок височів чудовий
Ззовні дуже гоноровий.
У тім замку жила діва
І розумна , і вродлива,
Працьовита ( не ледача )
Гарна в неї була вдача.
Помірковано жила
Честь і цноту берегла.
Не цуралась діви доля
Все просила вона в моря
Щастя діві принести
Та інтрижок не плести.
Борей підслухав ті розмови
Приєднався до їх змови :
Хлопця з дівою звели
(Отакі вони були ).
Хлопець славний, знай , козак
Діві враз прийшовся в смак.
Закохався й він у діву
( Та яке із цього диво).
....Як весілля відбули
В мирі й злагоді жили.
Усе людське вони мали
Долю, звісно, прославляли...
P. S. А моралі тут немає -
Всяк своє в житті шукає.