Кажуть, спочатку було слово,
..але йому – ніхто не повірив.
і кимось був створений світ –
..та його, чомусь ніхто, не відкрив.
Час і простір були безмежні
..і був той, що біди наробив.
Кажуть, що стали люди залежні
..та був й Той хто нас – полюбив.
Ніч і день вже є незалежні
..і Він нас, назавжди розлюбив.
..і тепер мов примари блукаємо –
Десь між лабіринтів кам'яних брил.
..і щось завше в небі шукаємо –
Та уживаючи рук, а не крил…
Дивись небо, над нами – суцільне
..тож стрибай доки вистачить сил
Наше падіння – буде, повільне
..мов ніжний дотик, легких вітрил...
