* * *
Побував не раз я на Волині,
де ліси, озера і лани.
Я сюди, мов птах, душею лину,
край пісенний серце полонив.
Лесиними ходячи стежками,
був біля козацького коша.
Бачив – поміж сивими віками
Мавка виглядає Лукаша.
В Замок зазиває Лесин Ясен,
я його у мові вітру чув.
Він – співучий велетень прекрасний,
буйні віти, мов козацький чуб.
В Луцьку я відчув міцну основу
за достойну волю боротьби.
У піснях і думах – знову й знову
відгомін козацької доби.
Де б не жив, не мандрував би всюди –
пам’ятати завжди буду я:
це отут живуть шляхетні люди
й невмируща слава волинян!
