А там, за полями, слова винесені
і обведені червоним кольором.
Певно вітрами нестримними здуті,
спечені сонця загартованим диханням.
А там, за полями, горизонти —
лінійна уява Всесвіту,
розділовими знаками переділені
і спокійно складені на кращу долю.
Що там за краєм зошита
і ніколи не буде змальованим,
чий храм збудований власноруч
і відтоді буяє пам'яттю?
Що там за краєм простору,
куди не дістати поглядом?
То крам, що не буде проданий,
то птахи, що не стануть словом.
Відтак думай
з особливим гонором,
прослідковуй кроки, ніби рядки.
Відтак іди
пробивайся милями,
записуй спалахи, ніби кроки.
Ти знаєш куди рухатись
і віриш в існування за комами,
поділяєш усе вище сказане
і не закінчуєш однією крапкою.
//написано приблизно рік тому//
