Від моря до берега майже хвилина,
тримай оберіг мій щаслива людино.
Пливи, не згубивши його у глибині,
будь вірний собі, а не сірій рибині.
Навчися пірнати, десь ген поза хмари,
обріж всі хвости, що малюють примари,
тримай своє серце на шиї в кулоні,
не будь у дешевого страху в полоні.
Не хвилі щоденно хвилюють твій дух,
а рибні турботи й можливість задух.
Іди, бо солоність роз’їсть твої тіло …
Ти з болем мовчиш, але ж наболіло?
