Літні сутінки стискали спекотне повітря. День догорав, і розпечене сонце ховалося за старезний ліс. Земля потопала в тих сутінках, і тільки вдалині чувся спів-сюрчання самотнього коника.
Маша з Іваном мовчки сиділи в прокуреному «Жигулі». Старенька магнітола хрипіла приємну мелодію. Дівчина втупила свій погляд у темне вікно автомобіля,мугикала веселу пісеньку. Хлопець цмакав гіркий недопалок,і видихав хмаринки білого диму.
- Ну, то може поцілуєш? – потягнувся спітнілою долонею до її гладенького коліна.
- Як би не курив, то , може, і поцілувала. А так ще подумаю. – кокетливо прощебетала дівчина.
Пронизлива тиша вдарила у скроню. Спроба номер два:
- Ну, то як надумала? – продовжував настоювати хлопець.
- Я тебе люблю. Чесно, але давай не сьогодні. – натягнула коротке плаття на кругленькі коліна.
- А коли? Ти вже місяць ламаєшся! А я дорослий мужик. Ти це розумієш? – нервово відвернувся, і втупив погляд у своє вікно.
Маша зарюмсала. Солоні слізки вмили тендітні пальчики. Вона піджала під себе холодні коліна. Запала тиша. Іван витягнув чергову сигарету з напівпустої пачки. Закурив. Ядучий дим проник до її ніздрів, і Маша голосно закашлялась. Знервований хлопець вистрибнув з машини в гарячу темну ніч. Знов тиша. Дрібні сльозинки текли по білій щоці, а пронизливий погляд не зводив очей з невеличкого червоного вогнику, що пробивався крізь потік ночі. І тільки пісня продовжувала пульсувати, набирати обертів. Несподівано для себе, Маша втерла мокрі сльози, і слідом за хлопцем пірнула у темряву.
- Я… я... – гаряче загорлала вона.
- Ну, і? – байдуже кинув Іван.
- Ти ж знаєш я тільки по любові… - знов зарюмсала. – А ти...
- Подивись мені в очі!Чуєш? – крикнув іронічно хлопець. – Я люблю тебе більше всіх на світі… і ніколи, чуєш. Ніколи тебе не залишу. Ти моя. Зрозуміла? – ще зухваліше додав він.
На його холодному обличчі проблиснули іскорки азарту. Сліпа роздратованість замінилась зверхністю і пихатістю. Та Маша, нажаль, цього не помітила. Вона кивнула головою і припала до його сильного тіла.
А в п’ятницю ввечері сільська молодь обговорювала пікантні подробиці нещодавньої ночі. Іван виграв парі, тому Тарас змушений був купити ящик світлого пива. І тільки Маша мовчки плакала в гарячу подушку, і споглядала на баночку з таблетками.
Боляче...
Нажаль зухвалість притаманна останнім часом...
А шкода..
Гарно написали! А ,яке далі його чекає полювання і до чого він дополюється,може,якась врешті дасть відсіч його пихатості..
Успіхів Вам!!!
Боляче...
