Думки мої, пливуть у далину,
Чимдуж, вони женуть у чорноту.
І не спочинеш ти від них ні дня,
І не зупиниш, їхнього коня.
Вони все мчать, минаючи світи,
Тут антилопи, зебри і коти.
Через секунду, у лісі темному ми біжимо,
Злякалися на мить і далі понесло.
Усе женемо, далі в темноту,
Пригнувшись, пірнули до крота в нору.
Тут замки пишні, стіни з каменя
Війська готуються, буде війна.
Та кінь все скаче в нього нема страху,
Він вже побачив не одну війну.
Все далі, далі не зупиняє хід,
Заснути хочу, та тут вже інший світ.
