Пахне сад перестиглими вишнями
Загублюся в шумливих травах
Так ховалася б в літі тижнями
Від очей й голосів лукавих
Квітне сад голосними струнами
Що до краю наповнюють серце
Наче встали з могил скіфи з гунами
І кружляють в шаленому герці
Марить північ спекотними зливами
Що знімуть з неї втому липневу
І відпустять її окрилену
Десь далеко у ніч морозневу
Потомилась природа заморена
І душа просить вже відпочинку
Я закута у трави я стомлена
Мовчки мрію про зиму й ялинку.
