Коли не бачать очі – серцю легше.
Лише по-зрадницьки повільно час іде.
Той смуток і печаль минуть, напевно..
Лиш спогади зруйнують згодом все.
І в пам’яті карбуються хвилини,
Кохання вічного, якого не було…
Вуста мої ще й досі відчувають
Солодкий присмак щастя усього.
Тримаючи в долонях чашку кави
І дивлячись в вікно, згадаю я тебе.
І терпкий біль, неначе від отрути
По венах дійде в серце у саме.
Коли не бачать очі – серцю легше.
Лише по-зрадницьки повільно час іде.
Той смуток і печаль минуть, напевно..
Лиш спогади зруйнують згодом все.
