Твої слова зламали мої стіни,
Як куля наскрізь пролетіли .
Ком в горлі до задухи притискає,
А в грудях вогнище палає.
Я жалюгідна ?-знаю.
Й за це себе не поважаю !
Я стерта в порох для рушниці,
А була' ж міцніше криці.
До безодні ти мене штовхаєш,
І у божевілля відправляєш.
Я вже не бачу в інших шарму,
Бо в тобі знайшла свою я карму .