Ранок віщував гарну погоду. Сонце , сперечаючись з ранковою свіжістю, нагріваючи землю, а від неї й повітря, поволі підіймалось по весняній стежині. Від того руху краплини - лінзи - мікровеселки роси ставали невидимками в просторах останніх днів травня ,що вже зібрались в гості до літа. Природа весело посміхалась Сонцю явищами властивими тільки весняній порі.
В доброму настрої були й молоді чоловік з жінкою, що збиралися, прополоти городину на ділянці в сусідньому з містом селі. Дістались туди вже о шостій ранку. Жайворонки привітали їх співом, додали бадьорості й завзяття. Робота виявилась приємним заняттям ( не сказати легким ).Сапи бігали навколо рослин вправно, збриваючи стебла бур"яну в нитці та розпушуючи землю. Вже близько десятої години майже весь огород ( 0.11га ) був сполотий, лишались шість рядків картоплі по 11м довжиною.
"Фу-у , подумав чоловік, оце закінчим і... " " Приїдемо додому і зробимо ще іншу роботу ( яку - це не важливо ) "- сказала жінка. Чоловік ледь скривився - нічого не сказав, він звик , що ще з першого вечора знайомства майбутня жінка говорила йому те, що він думав сказати та за нею не встигав. ( Зрозуміло , що жіноче трактування дещо відрізнялося від чоловічого ).
Приїхали, доробляють роботу... Чоловік подумав..., а жінка каже : " Доробимо оце та почнемо оте ". Чоловік не витримав, сказав, що буде рахувати тривалість життя з жінкою як два за рік.
Жінка погодилась.
Пройшло чимало часу. Чоловік ,не флегмат і не холерик, знову оголосив жінці , що віднині підрахунок тривалості сімейного життя ( для себе ) проводитиме по формулі три за рік.
Жінка знову погодилась.
Ще пожили чимало... Якось чоловік довів до відома жінки своє рішення про необхідність прийняття нової методики обліку часу сумісного життя ( для нього - десять за рік ). Прожили сорок два роки, каже чоловік, та помнож на десять- плюс роки до одруження ,то скільки буде? Бачиш ,чоловіче, мовить жінка,якби не я - не бути тобі довгожителем.
От зараза ! Скажіть ?!