...якось так упало
на відпочинку...
в місті Трус-кав-ці...
Я вдруге вже узяв собі тайм-аут,
аби щедрот помножити набір:
водицю п"ю й солодку втіху маю,
вдихаючи красу Карпатських гір...
Ще й не зима, хоч Новий рік на носі,
кришталь полів й смарагд струнких смерек
милують око... Хоч надворі осінь,
життя вирує вздовж і впоперек!
Жінки ховають личка у хустини,
й хода у них задумлива, м"яка...
Зустрічний люд вітає їх гостинно,
й до серця вдячно тягнеться рука.
Та враз розквітне усміх веселковий,
як блисне погляд жінки крізь вуаль.
...У світле одягаються раптово
прихована самотність і печаль...
7.12.2016
лірично звучить, Удайчику. Чудово коли є можливість красти у часу такі-от теплі хвилинки та заряджатись у них на нові звершення і труд. Хай буде з вами натхнення!
Красивезно. І я вже тут. Піду насварю Білий список, що вчасно не повідомляє про нові твори. Іще раз запрошу тебе у гості, щоб знову не проколотися, прикро ж. Рада, що зі мною гутариш так, Олексо, і на душі зима не зима, а Новий рік.