Мені у відчаю все плутаються руки.
На темних сходах, поміж поверхами, глухну.
По краплі холоду зі стін в обличчя - лячно,
що десь занадто низько.
Бути тут невчасно, коли у кожного за спиною рутина
зв'язала накидку на плечі і кошлатить.
І я розчісую комусь нитки, що в'ються.
І гладжу кучері, намотані на шию.
Яка невдача божеволіти від смутку.
Тремтіти поряд з надто теплими людьми.
Стою над вами і боюсь, що розіб'юся.
Лежу на дні і докоряю.
Де живу...
01.11.16, Коломия #dysonansne
