Життєва змовкла юнака струна,
Душа ж іще боролася щосили,
Для нього тестом стала ця війна:
Чи справді України є він сином?
Простий був хлопець. З нашого села.
А став солдатом. «Кіборгом» назвали.
В Донецьк його стежина пролягла.
Героєм став, утрапив під завали…
Та перш ніж тіло рідним передать,
Кремлівські найманці, щоб хтось іще загинув,
Родину щоби змусити страждать,
Подбали і про інші домовини:
Під руку хлопцю вклали без чеки
Гранату (не людські то, дикі плани)…
І це оті, з якими ми віки
Жили по-братськи. Й хочеться заглянуть,
Тому, хто смертю тіло начиняв,
У вічі: чи душа присутня в ньому?
Чи замість неї там гадюченя,
Не здатне жить по-людськи, по-земному?
Та кіборг знов усіх оберігав,
Безглуздої не допустивши смерті:
Гранату під рукою так тримав,
Що не дістать. Героєм був і мертвий…
Такий він – хлопець з нашого села,
Й таких у нас багато є – мільйони,
Тож найманцям пихатого Кремля
Пора назад вертать свої колони.
Ми, українці, – непростий народ,
Ми добрі, роботящі, незлобиві,
В порядку в нас і діти, і город,
І душі теж людські, вільнолюбиві.
10.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарний вiрш, Ганно. Дiйсно, скiльки вже таких наших патрiотiв загинуло, жахливо все це. Так ладно, ще засланi козачки вiд Путiна - його накази виконують, на цiй землi вони нiколи не жили. Але окрiм них ще ж украiнських вiйськових вбивають сепаратюги, якi народилися в Украiнi, а зараз вони вiдмовляються вiд своеi рiдноi Батькiвщини i кричать: "Донецьк - це не Украiна, це Новоросiя, ДНР". Ось така поведiнка просто в голову не вкладаеться. Хоча навiть на цьому сайтi е тi, в кого до таких сепаратюг велика симпатiя. Ще тут Маня Папироскина чи Бешеный Ежик не з'явилися пiд вашим вiршем, нi?
Тiльки от може вам у 2 рядку, аби вiн римованiше звучав у порiвняннi з 4, слово "щосили" замiнити на "невпинно" - "Душа ж iще боролася невпинно".
Щиро дякую, Дмитре, за стійку позицію. Я дуже ціную це, адже Вам важче, ніж нам, бо поряд вороги.
Йожик і Манька забанені, тепер він Cilja, кусається, я його вже двічі в Чорний список відносила, а він проривається.
Слово "щосили" не мінятиму, бо рима із "сином" краща. Тай невпинно не дуже підходить до боротися.
Ще раз дякую Вам.
І боляче, і гарно, і душа все відчуває, серце плаче, такий він був і є, цей хлопець із села, і мертве серце мав гаряче. Дякую, Ганю, за такі чудові, хоч і болючі рядочки...