Знаєте, я стала ненавидіти лишні звуки,
Які занесені вами випадково
Кланятись і робити ідола там,
Де тільки торкається перший погляд,
А потім відчувати усесторонню пустоту,
Поглинати тишею байдужість,
Що там далі - мене не цікавить…
Я не хочу знати майбутнє.
Мені достатньо: тут і зараз
Запускати свої руки у людей,
Які настільки дивовижні, різносторонні, теплі
І чи варто знати більше?
Якщо і без цього
Я безмежно закохана...