Осінній вечір догасав,
Було душі моїй немило,
Та Ваша привидна краса
Раптово очі засвітила.
Святого майстра ремесло
Створило мріяне обличчя,
За Вами душу понесло
У паралельність, в потойбіччя.
Дозвольте, леді, підійти,
Прове́сти пальцем по долоні,
До Вас звернутися на "ти",
Лишивши серце у полоні...
(12.09.2016.13:30.№302)
Донецька обл.
