Тепер мене ніхто не розуміє
Для всіх мої бажання маячня ,
І навіть вітер віяти не сміє
Загублений у просторі життя .
Загублена і я в полоні ночі ,
На небі перша вже зійшла зоря ,
Мені б лишень поглянути у очі
Які для мене глибші за моря.
Й почути стук надраненого серця ,
Відчути , що тече по венах кров ,
Але в руках струна гітари рветься ,
Коли лунає пісня про любов .
Криштальне серце б'ється об підлогу ,
Знеболюючі в котрий раз колю ,
Збираю речі й вирушаю у дорогу ,
Тікаючи від себе. Все одно люблю.
