«Їх списи чорні-чорні
І чорний їх крок карбований.
На крилах плащів чорнильних
Блищать воскові плями.»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Мій шлях гірко мигдалевий -
До землі помаранчів-каменів,
До краю тужливих дзвонів,
Про які не запитують,
Де кожна халупа - кастілло,
А кожен жебрак - каштелян,
Де грона оливкові краплинами ртуті.
Надто сухо для очей втомлених
Віслючків і загнаних коней
(Яких пристрілюють)
Надто вітряно для копачів могил,
Тому брили і камені,
Тому кулям надто просторо
Для польоту від серця до серця,
А вино надто солодке,
Бо так не буває:
Біле сонце і земля жовта:
Лише трохи крові биків на арені.
Там вічно тешуть хрести камінні
На полі війни горожанської,
А художники марять,
Бо з вікон глухих
Визира Торквемада,
А поетам - по кулі,
Бо дихати нічим -
Повітря спалене
Вогнями чужих автодафе.
Країна гостей-вандалів,
Там не цвітуть проліски,
Там камені дикі
Ростуть злими менгірами.
..........................................
Мій шлях мигдалевий
В оту країну камінну
Бо я теж божевільний вершник...
Нехай цей шлях встелиться пролісками, такими довгожданими і рідкісними у цім світі, але тому і щастя від їх споглядання, хоч і короткочасне,- та найвартісніше ...
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
що сказати, Артуре...приєднуюсь до всьго нижче сказаного...глибокий зміст...і почуття єдності ...ось що відчувається в твоїх творах...і-якась велич,незламність...так,тут не тільки Іспанія...просто ми вже інші, пережили за ці роки багато...тому й не покидає це проникливе почуття причетності до всього описаного... Дякую тобі за твої твори
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Стиль цього вірша мені нагадує поезію Шона Маклеха...?
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це мій старий друг. Я редагую його твори і домомогаю йому з публікаціями в Україні та на українських сайтах. Він не дуже розуміється на компьютерах - роки все таки... У нього величезний архів рукописів над яким ще працювати і працювати...