Украли море... Скажете: це як?
Це – не можливо! Що за маячня!?
Повірте: правда і, на жаль це – так,
Хотіла б я, щоб це була брехня.
Украли море в світу на очах,
Без каяття, без сорому краплини,
Пізнало море весь бандитський жах,
Два роки не всміхаються дельфіни.
Сумними баранцями хвилі
Торкаються безлюдних берегів,
Морські дива вже нещасливі
В міцних обіймах ворогів.
На себе море вже не схоже:
Солоне, чорне і ... гірке.
Украли море... Колись може...
Навряд, чи думав хтось таке.
Украли родичів в Криму...
/ Ці так боялися Майданів/.
Це – ми під кулями, в диму
Кривавих позбавлялися кайданів.
Украли світ... і мир, і спокій...
Як чорний смуток – перехід.
Такий безжальний і жорстокий
На наше посягнув сусід.
