Дорога. Спека. Рівний стукіт коліс
За вікном зелена стіна - певно ліс
В навушниках негучно лунають a-ha
Дивлюся на неї й все ніби стиха
Легенька усмішка і блискіт очей
Набір з максимально комфортних речей
Рухи невагомі, спокійні й прості
А коси темні, шовкові й густі
Вона незнайомка й такою най буде
Не запам'ятає мене, а тому й не забуде
На мить наші погляди лиш перетнуться
І кутики губ злегка посміхнуться