Я поглядом твоїм ситий,
Та берегом твоїм звитий,
Так не втекти й не витекти,
Мені бодай куди.
Я райдугами оповитий,
Сріблястими тонами зшитий,
В куті небесному осівши
Я там згорав,
Так ніби хтось бажання загадав.
Чи бажано невміло покарав,
Призвавши до свого ядра.
Що сховане у літосферу зла.
І б’ється воно зовсім не на волю,
А на насилля, зазиваючи довкола.
- Ось я! тримаю все і вся.
Візьміть мене та рвіть на шмаття.
Бо сумно коли все по колу,
І знову день у день,
Кохання лимонад тай в школу.
І щастя замикається у нього ж,
Коли усе так добре.
Я з розуму так зійду скоро,
Бо того розуму й не так багато,
Щоб встояти на ньому у весь вік.
І не зламати ніг об когось,
Чиєму володінню так віддатися хотів.
