Дно клепсидри, стіни - скло,
як іллюзія свободи.
Із миттєвостей струмком
зверху вниз
час нелічено повис.
Нам від нього нагорода -
лиш година під смерком -
парадиз!
Смілість рук, незграбність слів,
як іллюзія кохання.
А від штори пів на пів
світлотінь.
І, напевне, річ не в тім -
перша зустріч, чи остання.
В тім, що я тебе зустрів
на путі.
Блискавично вічний гріх...
Нагорода він чи кара?
Прочитати я не зміг
по очах.
В них на мить спинився час,
пристрасті вогонь примарний...
...Третій півень на зорі
прокричав.
