Сьогодні дві в нас України:
Велика і мала, в війні,
Але ж була одна – єдина –
Тепер вмирає у війні.
Димить земля… Горить пшениця…
Взяв пів Донбасу окупант…
Ніяк не хоче він спиниться…
Європа ж і глуха, й сліпа…
Голосить ненька Україна –
То матерів кричать серця:
«Крові в Донбасі - по коліна –
Війні ж не видно ще кінця…
Угода Мінська не працює –
Під «градом» падають сини,
Народ замучений, старцює,
Зате багатшають чини:
Не хати в них – новенькі замки,
Офшори, дачі, літаки,
Не знають горя діти-«зайки» –
Їм воювати – не з руки.
Червоне море і Канари,
Британські вузи й США –
Героям українським – нари,
Багата в кожного душа.
Та не сконає Україна –
Вже близько Бог і Правди час –
Не вся пшениця догоріла –
Воскресне із золи Донбас!
Закінчиться і чорна смута,
І миру сонечко зійде,
Забудуть люди слово «Путін»,
Життя нове для всіх гряде!»
Сьогодні дві в нас України:
Велика і мала, в вогні,
Та стане ще вона єдина,
Прийде кінець брудній війні!
8.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
