Які б там не були чужі краї,
Міста із золотими куполами.
А я люблю свої степи й лани
І верби, що схилились над ставками.
Немає наймилішої землі,
Ніж моя рідна ненька Україна.
Залишаться зі мною назавжди
Стежини, де в дитинстві я ходила,
Сади вишневі на весні в цвіту
Та соловейки у гаю щебечуть.
А на ставку там лебеді пливуть
Щось стиха один одному лепечуть.
