І можливо ти радієш своєму жорстокому рішенню, Хтиво потираєш долоні, натягуєш життя тятиву. В біле небо дивлюсь, руки тихо радіють звільненню. Пізно. Знов пульс у скроні, але крізь стомлені видихи - я живу!
ID: 648030 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 01.03.2016 01:44:37 © дата внесення змiн: 01.03.2016 01:44:37 автор: тепла осінь
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie