Слова на кінчиках пальців -
за мить готові зірватись,
вже наче й розправили свої крила,
та все-таки знову їх щось зупинило
В раптово тамованім подисі -
і далі залишаться непромовлені,
збереться їх з часом багато -
кому за це дорікати?
Розхристані зграйки думок,
яким до тебе один лише крок -
розбіглися чи заховались,
а може, байдужості налякались...
