Їх теж було ПЯТСОТ. Хоч ні, не знаю.
Напевне трішки менше, та не суть.
Частина з них украдена із раю.
Відправлена в шалену й дику путь
Прекрасних ДНІВ. Стрімких і швидкоплинних.
Недоспаних, задумливих й німих.
Таких, що на усе життя навчили
Довіру берегти крізь бурі лих.
Подумати лишень - згубити сором.
Ховати совість в темних закутках.
Та лиш вона - усього ЛІТА варта
І сліз усіх пролитих по ночах.
