Забути зовсім тебе хочу,
На жаль, це поки неможливо.
При світлі дня, в темряві ночі
Перед очима ти, мов диво.
Серце щоразу відбива шалені ритми,
Коли у спогадах я риюсь знов і знов.
Любов і розум день у день на полі битви,
Одразу ясно: крах чекає на любов.
Не вийде долі наші поєднати,
Нерівня всюди - от і все.
Між двох й одному досить лиш кохати,
Та сильний біль це почуття несе.
Для тебе це лиш забавляння, втіха,
Весела трата часу в суєті.
Чи голосно прийду, чи піду тихо -
Все рівно слід не лишу у бутті.
Не муч мене, дозволь тебе забути,
Надіями не можу жити я.
Мабуть, самому й справді краще бути,
Аніж любов без відповіді все життя.