Сльозинки краплями, а далі – вже струмками,
Як тільки мамин помах на пероні щез…
І довго, з ностальгічними думками,
В мені він буде, мов журливий полонез.
Ридаю нині разом з польським графом…
Цього відʼїзду я у долі не прохала.
І до Європи я не гнана страхом,
А тільки зрадою того, кого кохала.
Володимир Дивнич
Червень, 2014
