Втомлені очі, недоспані ночі
Все зрозуміло, невірно усе
Хочеться тиші, він спокою хоче
А час не спинити, бурлить та несе
Несе у майбутнє, незвідано дике
Якесь неспокійне, близьке та далеке
Хтось зявиться новий, а хтось зовсім зникне
Життєві шляхи зі смаком небезпеки
Із присмаком терпким непевності й страху
Помірно таємні та з тим неминучі
Він знову пливе до повального краху
Чи все таки вдасться звернути ці кручі?
Прорветься чи здасться, а впавши чи встане?
Чи вистачить сил побороть течію?
До чого душа рветься, чого серце прагне?
Так тяжко знайти йому правду свою...
Так складно у темряві не заблукати
Й коли світлом в очі - шляху не знайти
Й так важко одному свій путь карбувати
І страшно згубивши любов віднайти...