А за вікном йшов дощ мов пелена
Він по осінньому готичний вдихав у душу прохолоду
І вітер вже промерзлий дув, певно північний
І на деревах грілось вороння
Й було у тому щось прекрасне: в дощі,у гомоні гілок
І одночасно трепет викликало та спокій втомлених думок
І серце часом так тремтіло, а часом тихо завмерало
Й відлунням озивався кожний крок
Минали люди повз - прозорі тіні
Всі атмосферу відчували на свій лад
Магічне щось було у тій осінній днині
Під тим дощем квітчавсь в душі зів'ялий сад
