Двері зачиняються
Наступна станція
Огорнена осіннім джазом
Згорілим листям
Як прогулянка на самоті
Це саме ті слова
Які не відвертають образу
І саме так, відразу
Зустрічають ніч
Це саме та мелодія
Яка застигла на порозі
Бо звучати уже не в змозі
Летить із вікон і благає
Ледве чутно але щиро
Зникає зі слідами зраненого звіра
Двері відчиняються
І Зоряна грає на сопілці
Зі сльозами на очах
У небесах палає стяг
Сльозами - краплями води
Ще зеленіють втомлені сади
Не може бути, щоб її долоні
Торкнулись літнього тепла
Пропущеним дзвінком у телефоні
Коли навколо ця німа імла
Ковзає поміж світлих ліній
І солодких пелюсток
І прикро на душі
Від незворотних помилок
Зірок, які погасли
В натовпі порожніх поглядів
У склі розбитих склянок
Залишених на ранок
Нездійснених бажань
Червоним знаком запитання
На осінньому асфальті
Коли всі, хто її не варті
Стрибають під колеса
Двері відчиняються
І в касу висипаються дрібні монети
Останні білети
Пропалені краплями кислоти
Портрети її янголів, і ти
