Зоряна

Двері  зачиняються
Наступна  станція
Огорнена  осіннім  джазом
Згорілим  листям  
Як  прогулянка  на  самоті
Це  саме  ті  слова
Які  не  відвертають  образу
І  саме  так,  відразу
Зустрічають  ніч
Це  саме  та  мелодія
Яка  застигла  на  порозі
Бо  звучати  уже  не  в  змозі
Летить  із  вікон  і  благає
Ледве  чутно  але  щиро
Зникає  зі  слідами  зраненого  звіра
Двері  відчиняються
І  Зоряна  грає  на  сопілці
Зі  сльозами  на  очах
У  небесах  палає  стяг
Сльозами  -  краплями  води
Ще  зеленіють  втомлені  сади
Не  може  бути,  щоб  її  долоні
Торкнулись  літнього  тепла
Пропущеним  дзвінком  у  телефоні
Коли  навколо  ця  німа  імла
Ковзає  поміж  світлих  ліній
І  солодких  пелюсток
І  прикро  на  душі
Від  незворотних  помилок
Зірок,  які  погасли
В  натовпі  порожніх  поглядів
У  склі  розбитих  склянок
Залишених  на  ранок
Нездійснених  бажань
Червоним  знаком  запитання
На  осінньому  асфальті
Коли  всі,  хто  її  не  варті
Стрибають  під  колеса
Двері  відчиняються
І  в  касу  висипаються  дрібні  монети
Останні  білети  
Пропалені  краплями  кислоти
Портрети  її  янголів,  і  ти

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618126
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 03.11.2015
автор: ura0701