|
Gruffalo (Граффало або Груффало) з однойменної британської книги 1999 року. Автор – Джулія Дональдсон, художник – Аксель Шеффлер. Книга не зразу, але стала дуже популярною у Великобританії і всьому світі, її наклади складають кілька мільйонів примірників. 2009-го року був створений анімаційний фільм.
Російською мовою книга вийшла 2005-го року у перекладі Марини Бородицької, в серії «Машинки творения» видавництва «Машины творения».
Свій "переспів переспіву" (тобто з російської) я зробила для драмгуртка одного з молодших класів одного з київських ліцеїв, коли дітки захотіли розіграти казку українською мовою.
ГРУФФАЛО
1. Гуляло лісом Мишеня, аж Лисонька біжить,
Все нюхає та дивиться, бо їсти їй кортить.
- Ой, Мишенятко бачу я! От радість, от щастить!
Тебе до себе снідати запрошую я вмить!
- Я чемно перепрошую, - Мишатко пропищав, -
Бо снідати із Груффало ще вчора обіцяв.
- А що таке це груффало? Про кого ти, малий?
- Це мій давно знайомий звір: великий, сильний, злий!
Він має зуби гострі, ще й гострі пазурі!
Зустрітися домовились ми з ним на тій горі!
Не знаю, що він зготував сьогодні до сніданку?
Мабуть, лисиць тушкованих, а ще до них сметанку.
- Сметанку, кажеш? Ой! Спішу! Не маю ні хвилинки!
Лисичка кинулася в ліс, де сосни та ялинки.
- Яка ж немудра Лиска в нас, не знає геть нічого!
Немає зовсім Груффало – я їй збрехав про нього!
2. Гуляло лісом Мишеня, аж гульк: Сова летить,
Все нюхає та дивиться, бо їсти їй кортить.
- Ой, Мишенятко бачу я! От радість, от щастить!
Тебе до себе на обід запрошую я вмить!
- Я чемно перепрошую, - Мишатко пропищав, -
Обідати я з Груффало ще вчора обіцяв.
- А що таке це груффало? Про кого ти, малий?
- Це мій давно знайомий звір: великий, сильний, злий!
Він має ноги, як стовпи, а черево, як бочка!
Зустрітися домовились ми з ним біля струмочка!
Не знаю, що він зготував сьогодні на обід?
Сову свіженьку любить він, підсмажену як слід.
- Як ти сказав, підсмажену? Ой! Як це я забула?
У мене ж справи! І Сова мерщій в дупло чкурнула!
- Яка ж немудра в нас Сова, не знає геть нічого!
Немає зовсім Груффало – я їй збрехав про нього!
3. Гуляло лісом Мишеня, Гадюка шарудить,
Все нюхає та дивиться, бо їсти їй кортить.
- Ой, Мишенятко бачу я! От радість, от щастить!
Зі мною повечеряти запрошую я вмить!
- Я чемно перепрошую, - Мишатко пропищав, -
Вечеряти я з Груффало ще вчора обіцяв.
- А що таке це груффало? Про кого ти, малий?
- Це мій давно знайомий звір: великий, сильний, злий!
У нього очі, як вогонь; язик чорніший нічки!
Зустрітись ми домовились сьогодні біля річки!
Не знаю, що він зготував сьогодні до вечері?
Він дуже любить із гадюк у соусі тюфтелі.
- Як ти сказав, у соусі? Пробач, спішу у справах!
Гадюка швидко поповзла і миттю зникла в травах.
- Яка ж немудра в нас Змія, не знає геть нічого!
Немає зовсім Груффало – я їй збрехав про нього!
Збрехав – і добре! Молодець!
Всіх налякав я – і кі…
4. - Ой! Що це? Звідки взявся тут страшенний звір великий?
Він має зуби й пазурі і вигляд зовсім дикий!
Він має ноги, як стовпи, бородавку на носі!
У лісі я таких потвор не зустрічав ще досі!
Ой, матінко! Це Груффало!
Воно мене понюффало!
- А-а-а! Їжа тут сама іде мені до рота!
От покладу тебе на хліб – і маю бутерброда!
- Мене – на хліб? Не вийде, я не боюсь, повір,
Бо я у всьому лісі є найстрашніший звір.
То ж нумо прогуляємося лісом тут і там,
І ти переконаєшся у цьому зараз сам!
- Ну, що ж, ходімо, ти – вперед, я – за тобою слідом!
Для сміху можна і пройтись мені перед обідом!
5. Неспішно йдуть вони удвох, навколо ліс шумить,
Аж чують – хтось там у траві сичить і шурхотить.
- Яка приємна зустріч! Це ж тітонька-Змія!
Давно тебе не бачив, вже навіть скучив я.
Змія сказала: - Лишенько! Боюся, просто жах!
І вмить втекла, сховалася в густих чагарниках.
- Ну, що, переконався? – герой наш пропищав!
- О, так! Я дуже вражений! – тут Груффало сказав.
-
6. Неспішно йдуть вони удвох, навколо ліс шумить,
Аж чують – хтось на дереві «пугу-пугу!» кричить.
- Яка приємна зустріч! Це ж ти, бабцю-Сова!
Давно тебе не бачив, вже навіть скучив я.
Сова сказала: - Лишенько! Боюся, просто жах!
І вмить втекла, сховалася десь у густих гілках.
- Ну, що, переконався? – герой наш пропищав!
- О, так! Я дуже вражений! – тут Груффало сказав.
-
7. Неспішно йдуть вони удвох, навколо ліс шумить,
Аж бачать – хтось у шубці рудесенькій біжить.
- Яка приємна зустріч! Це ж Лисонька моя!
Давно тебе не бачив, вже навіть скучив я.
Сказала Лиска: - Лишенько! Боюся, просто жах!
І вмить втекла, сховалася в густих чагарниках.
- Ну, що, переконався? – герой наш пропищав!
- О, так! Я дуже вражений! – тут Груффало сказав.
8. - Ну от, тепер ти бачиш, що правда тут моя!
Що звір тут найстрашніший, звичайно, – саме я!
Та я давно голодний, уже й поїсти слід.
Я Груффало з горішками замовлю на обід.
Тут заревло чудовисько: - Боюся, просто жах!
Ламаючи дерева, звір зник в густих лісах.
А наше мишенятко горішки наминає -
Хто прогулявся, апетит завжди чудовий має!
ID:
608090
Рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 20.09.2015 17:54:34
© дата внесення змiн: 10.12.2015 17:59:57
автор: Лавинюкова Тетяна
Вкажіть причину вашої скарги
|
Я не раз пробувала перекласти улюблені твори з російської і ... толку мало
А тут так захопливо 
+ 
